середу, 21 березня 2018 р.


Безпека дітей в інформаційному просторі.
Негативний вплив сучасного інформаційного простору на психічне та фізичне здоров'я дитини.
 Вплив інформаційного простору на особистість дитини
Ми всі хочемо, щоб наші діти виросли гарними людьми. Рівень свідомості, моральної вихованості людини визначається за її здатністю дотримуватися найвищих цінностей – доброти, людяності,відданості… Хто має прищепити ці чесноти дитині? Звичайно, починається це у родині, продовжується у школі. І протягом усього життя на формування особистих цінностей впливають засоби масової інформації.
Чим же сповнений інформаційний простір навколо нас?

Телебачення
Попри заборону до 22 год., ефірний час заповнений бойовиками зі сценами
кровопролиття, бійок, насилля, улюблені кіногерої – костоломи. Жорстокість стає стереотипом нашого часу, а скромність – пороком.
– Цікавою розвагою, навіть дитячою, стали фільми жахів, де за «героїв» – огидні монстри.
Деякі учні молодших класів розповідають, що батьки дозволяють їм дивитися фільми жахів, які створюють у свідомості дитини специфічний світ.
– Глядачі сміються над грубими комедіями, де треба веселитися, коли людина падає,
страждає, потрапляючи у прикрі ситуації.

Вплив ЗМІ на дитину
Доводиться визнати, що на психологічне здоров’я дітей ЗМІ(у тому числі й Інтернет) впливають негативно.
Величезний обсяг непотрібної інформації, яка потрапляє у свідомість і підсвідомість,
перевантажує пам'ять, відволікає увагу від найважливіших справ, викликає втому, підвищену
нервовість, роздратованість.
Ось деякі негативні наслідки впливу сучасних засобів масової інформації на розвиток дітей.
1. Нестача почуття безпеки та захищеності.
Найбільше маленька дитина боїться хаосу, інформаційного безладу, навали вражень від подій зовнішнього і внутрішнього життя, які їй потрібно якось організувати, щоб зрозуміти й опанувати. Для цього їй потрібне безпосереднє спілкування з дорослими, які не тільки пояснюють дитині те незрозуміле, що вона бачить на  екрані, але й навчають дитину, що тут добре, а що погано. Голос диктора з екрана не може замінити живого спілкування, бо він не узгоджується з тілесними ритмами дитини, не дає відчуття базової безпеки і захищеності.
2. Засмічення підсвідомості.
Зміст повідомлень з екрана дитина не може сприймати критично, він входить у її психіку як така собі культурна програма,. Виникає ризик некритичного засвоєння в ранньому дитинстві образів, які стають хибними орієнтирами та засмічують психіку дитини.
Розрізняти нереальність екранних подій діти починають близько 6 років. До 7 років діти
зазвичай ще не здатні розрізнити фантазію та реальність у медіа.
3. Відставання у розвитку мовлення.
Діти пізніше починають говорити, говорять неохоче, словниковий запас бідний і
примітивний. Останнім часом спостерігається така тенденція. Діти, значною мірою позбавлені живого спілкування з мамою, татом, ті, що багато часу проводять , дивлячись мультики, не можуть опанувати мову тоді, коли це зумовлено людською природою, тобто у віці 1-3 роки. Такі діти приходять у садок і тут від інших дітей навчаються розмовляти. Але мова ця примітивна, з багаточисельними дефектами. З таким мовленням діти приходять у перший клас. Звичайно, що це спричиняє ускладнення у навчанні.  Оволодіння мовою в ранньому віці відбувається лише в живому безпосередньому спілкуванні з іншими людьми. Якщо слова не звернені до неї особисто і не вимагають відповіді, це не сприяє розвитку мовних навичок.
4. Порушення здатності до концентрації уваги.
Найчастіше це проявляється, коли дитина йде до школи. Вона не може зосередитися на
одній справі більше 3-5 хвилин, їй важко сидіти на уроці.
5. Нескінченний  калейдоскоп на екрані з картинок, музики, обривчастих фраз. Швидкість
кадрів не дає можливості усвідомити побачене.
6. Дитині не вистачає фантазії.
Дитина втрачає здатність і бажання чимось займатися. Їй нудно малювати, конструювати,
вигадувати сюжети ігор тому що малюк звикає до пасивного сприйняття інформації. І в житті чекає, коли хтось для нього зробить щось веселе і цікаве. Подані не з голосу близької людини (тобто без синхронізації ритмів в єдиній енергоінформаційній системі), відчужені екранні візуальні образи здатні гальмувати власні фантазії дитини, а отже, основи її творчої активності.
7. Порушення спілкування з друзями.
Дітям важко вступати в ефективну комунікацію з однолітками. Легше натиснути кнопку і
чекати нових розваг, ніж налагоджувати комунікацію. У кращому випадку діти просто вовтузяться або штовхаються.
8. Агресивність.
Великий відсоток дітей, вважають «розборки» звичною нормою життя , як і бійку, виявляють епізодичні напади жорстокості.
Від народження діти не володіють здатністю критично мислити, це формується тривалий
період, з досвідом, з формуванням особистості. Все, що оточує, сприймається як норма! Учені
з’ясували, що лише 50% батьків намагаються пояснити дитині негативні сторони насилля, що
демонструється на телебаченні, а 40% не надають значення змісту програм, які дивляться їхні діти.
Вплив телебачення на дітей різного віку
1. До 2 років дітям екран взагалі не потрібен, він заважає здоровому психофізіологічному розвитку. Штучне гальмування тілесної активності дитини в ранньому віці може призвести до довготривалих негативних психологічних наслідків.
2. У віці 3-5 років телеперегляд має бути обмеженим (не більше 15-30 хвилин на день).
3. З 5-6 років дитина стає більш готовою за психофізіологічними показниками
до сприймання екранних медіа. Але час, проведений біля екрану, не повинен бути довгим.
Що більше дитина дивиться на екран, то менше часу залишається їй для спонтанності, малюк мимоволі підкорюється нав’язаним ритмам, сюжетам і програмам.

Мультфільми
Окремо треба звернути увагу на такий вид телевізійної продукції, як мультиплікаційні
фільми. Призначені вони в основному для дітей. Але доведено, що багато мультфільмів негативно впливають на психіку дітей. Групі фахівців з різних галузей замовили дослідження мультиплікаційних фільмів. Мета дослідження: ретельно проаналізувати їх з точки зору моралі, сучасної педагогіки, психології і навіть психіатрії.
Майже всі диснеївські мультфільми пронизані насильством. Герої постійно роблять одне
одному дрібні капості, влаштовують пастки, примушують їх потрапляти в незручне становище. Наприклад, за одну серію «Том і Джеррі» герої більше двадцяти разів були вбиті так чи інакше, а за мить ганялися одне за одним, ніби нічого і не трапилося.
Дитина все побачене, зокрема й на екрані телевізора, сприймає буквально. Спеціалісти
вважають, що подібні сцени в мультфільмах знижують дуже важливі інстинкти: почуття страху перед реальною небезпекою, обережність при використанні небезпечних чи незнайомих
предметів. А от почуття вседозволеності без якихось серйозних наслідків може закріпитися.
Особливе занепокоєння викликають у психіатрів мультфільми, де головні герої не люди,
проте і олюдненими тваринками їх назвати дуже важко. Які і людські персонажі, всі вони наділені повним набором спотворених, до того ж гіпертрофованих рис. Наприклад, герої мультсеріалів «Котопес», «Губка Боб». Персонажі цих мультфільмів дуже схожі на малюнки людей, що страждають психічними розладами.
Не тільки діти піддаються впливам медіа. Хіба нам, дорослим, завжди легко відрізнити, де правдива інформація, а де ні? Для того, щоб дезорієнтувати аудиторію,фахівці застосовують спеціальні прийоми.  Ось деякі з них.
Інформаційне перевантаження. Повідомляєть­ся значна кількість інформації, основну частину якої становлять абстрактні міркування, непотрібні подробиці й інше «інформаційне сміття».У результаті неможливо розібратися в реальній суті проблеми.
Дозування інформації. Повідомляється час­тина відомостей, а решта — ретельно приховує­ться. Це призводить до того, що загальна кар­тина реальності спотворюється або взагалі стає незрозумілою.     
Велика брехня. Цей метод заснований на тако­му принципі: що нахабніша та неймовірніша брехня, то швидше в неї повірять; головне—усе подавати максимально серйозно.
Змішування інформації. Змішування реальних фактів зі всілякими припущеннями, гіпотезами, чутками. У результаті стає неможливим відріз­нити правду від вигадки.
Затягувати часу. Цей спосіб полягає втому, щоб під різними приводами відкладати опри­люднення дійсно важливих відомостей до того моменту, коли буде вже пізно щось змінювати.
Зворотний удар. Вигадана, вигідна авторові чутка, версія певних подій поширюється через нейтральних, підставних осіб.
Своєчасна брехня. Спосіб полягає в повідо­мленні абсолютно брехливої та надзвичайно очікуваної в певний момент («гарячої») інформації. Що більше зміст повідомлення відповідає очіку­ванням об'єкта, то ефективнішим є результат.
«Крадіжка грому». Суть цієї методики така: якщо ви припускаєте, що поширення певної інформації про вас (вашу організацію) може завдати вам шкоди, а можливість «витоку» цієї інформації вельми велика — краще самостійно оприлюднити факти, що вас компрометують, у зручний для вас час і в найбільш придатній інтерпретації. Визнання, яке прозвучало з ваших вуст, далеко не так шкідливе, як викриття, що надійшло від вашого супротивника. Вам можуть пробачити провину. Але вам ніколи не пробачать щось, що ви зробили та намагалися приховати.
«Щеплення». Якщо ймовірність поширення небажаних чуток в якомусь конкретному напрямі занадто висока, ви можете зберегти свою репу­тацію так: запустіть невелику «чутку» в цьому напрямі, щоб з'явилася можливість продемон­струвати неспроможність і відверту дурість подібної компрометувальної інформації. Поява чуток, ініційованих уже дійсно вашими супротив­никами, після такого «щеплення» буде зустрінута вашим оточенням із певним скептицизмом.

Який же вихід?
Застосовувати критичне мислення – це здатність аналізувати інформацію з позиції логіки й власного життєвого досвіду; перевіряти її надійність, вірогідність, доцільність тощо для того, щоб застосувати отримані результати як до стандартних, так і нестандартних життєвих ситуацій, питань, проблем.
Ми з вами не можемо змінити роботу ЗМІ, але зменшити їх негативний вплив на психіку, здоров’я дитини – не лише можливо, але й необхідно. Для цього спеціалісти радять звернути увагу на такі речі.
– Максимум критичності при доборі книг, фільмів, іграшок, створення позитивного
інформаційного мікропростору дитини. Якщо це малюки, то це можуть бути старі радянські мультфільми, наприклад, творцям серій про кота Леопольда прийшов лист вдячності від папи Іоанна Павла ІІ,який дякував авторам за створення позитивних образів і пропаганду загальнолюдських цінностей.
- Це також класична дитяча література, естетичні, розвивальні ігри, бесіди до і після перегляду фільмів, порівняльний аналіз якісних і низькопробних передач.
– Важливе спілкування з приводу побаченого, особливо якщо це схвилювало і вразило

малюка. Дорослі повинні вміти вислухати і почути, підтримати, допомогти.