понеділок, 17 вересня 2018 р.

НЕБЕЗПЕЧНІ ІГРИ ПІДЛІТКІВ

Ми говоримо, що велика кількість інформації навколо спрощує отримання знань. Але і тривог теж більшає. Сучасні батьки не встигають усвідомити одну «страшилку», як їм починають розповідати іншу. Що із цим робити, щоб не з'їхати з глузду, і про що справді варто турбуватися?
Час від часу на беззахисні душі й вуха батьків звалюється чергове тривожне повідомлення: «Шок! Сенсація! Врятуйте дітей!». Нас закликають пильнувати, стежити, звертати увагу і не прохо­дити повз. То шкідливі ігри в телефонах, то гумки з вірусом СНІДу, то «Момо», тепер ось до китів із єдинорога­ми добралися. Тривога і страх, які ми відчуваємо після отримання таких новин, —це стани, нав'язані ззовні. Це вже п'ята хвиля зростання популярності таких груп від 2010 року.

середа, 21 березня 2018 р.


Безпека дітей в інформаційному просторі.
Негативний вплив сучасного інформаційного простору на психічне та фізичне здоров'я дитини.
 Вплив інформаційного простору на особистість дитини
Ми всі хочемо, щоб наші діти виросли гарними людьми. Рівень свідомості, моральної вихованості людини визначається за її здатністю дотримуватися найвищих цінностей – доброти, людяності,відданості… Хто має прищепити ці чесноти дитині? Звичайно, починається це у родині, продовжується у школі. І протягом усього життя на формування особистих цінностей впливають засоби масової інформації.
Чим же сповнений інформаційний простір навколо нас?

Телебачення
Попри заборону до 22 год., ефірний час заповнений бойовиками зі сценами
кровопролиття, бійок, насилля, улюблені кіногерої – костоломи. Жорстокість стає стереотипом нашого часу, а скромність – пороком.
– Цікавою розвагою, навіть дитячою, стали фільми жахів, де за «героїв» – огидні монстри.
Деякі учні молодших класів розповідають, що батьки дозволяють їм дивитися фільми жахів, які створюють у свідомості дитини специфічний світ.
– Глядачі сміються над грубими комедіями, де треба веселитися, коли людина падає,
страждає, потрапляючи у прикрі ситуації.

Вплив ЗМІ на дитину
Доводиться визнати, що на психологічне здоров’я дітей ЗМІ(у тому числі й Інтернет) впливають негативно.
Величезний обсяг непотрібної інформації, яка потрапляє у свідомість і підсвідомість,
перевантажує пам'ять, відволікає увагу від найважливіших справ, викликає втому, підвищену
нервовість, роздратованість.
Ось деякі негативні наслідки впливу сучасних засобів масової інформації на розвиток дітей.
1. Нестача почуття безпеки та захищеності.
Найбільше маленька дитина боїться хаосу, інформаційного безладу, навали вражень від подій зовнішнього і внутрішнього життя, які їй потрібно якось організувати, щоб зрозуміти й опанувати. Для цього їй потрібне безпосереднє спілкування з дорослими, які не тільки пояснюють дитині те незрозуміле, що вона бачить на  екрані, але й навчають дитину, що тут добре, а що погано. Голос диктора з екрана не може замінити живого спілкування, бо він не узгоджується з тілесними ритмами дитини, не дає відчуття базової безпеки і захищеності.
2. Засмічення підсвідомості.
Зміст повідомлень з екрана дитина не може сприймати критично, він входить у її психіку як така собі культурна програма,. Виникає ризик некритичного засвоєння в ранньому дитинстві образів, які стають хибними орієнтирами та засмічують психіку дитини.
Розрізняти нереальність екранних подій діти починають близько 6 років. До 7 років діти
зазвичай ще не здатні розрізнити фантазію та реальність у медіа.
3. Відставання у розвитку мовлення.
Діти пізніше починають говорити, говорять неохоче, словниковий запас бідний і
примітивний. Останнім часом спостерігається така тенденція. Діти, значною мірою позбавлені живого спілкування з мамою, татом, ті, що багато часу проводять , дивлячись мультики, не можуть опанувати мову тоді, коли це зумовлено людською природою, тобто у віці 1-3 роки. Такі діти приходять у садок і тут від інших дітей навчаються розмовляти. Але мова ця примітивна, з багаточисельними дефектами. З таким мовленням діти приходять у перший клас. Звичайно, що це спричиняє ускладнення у навчанні.  Оволодіння мовою в ранньому віці відбувається лише в живому безпосередньому спілкуванні з іншими людьми. Якщо слова не звернені до неї особисто і не вимагають відповіді, це не сприяє розвитку мовних навичок.
4. Порушення здатності до концентрації уваги.
Найчастіше це проявляється, коли дитина йде до школи. Вона не може зосередитися на
одній справі більше 3-5 хвилин, їй важко сидіти на уроці.
5. Нескінченний  калейдоскоп на екрані з картинок, музики, обривчастих фраз. Швидкість
кадрів не дає можливості усвідомити побачене.
6. Дитині не вистачає фантазії.
Дитина втрачає здатність і бажання чимось займатися. Їй нудно малювати, конструювати,
вигадувати сюжети ігор тому що малюк звикає до пасивного сприйняття інформації. І в житті чекає, коли хтось для нього зробить щось веселе і цікаве. Подані не з голосу близької людини (тобто без синхронізації ритмів в єдиній енергоінформаційній системі), відчужені екранні візуальні образи здатні гальмувати власні фантазії дитини, а отже, основи її творчої активності.
7. Порушення спілкування з друзями.
Дітям важко вступати в ефективну комунікацію з однолітками. Легше натиснути кнопку і
чекати нових розваг, ніж налагоджувати комунікацію. У кращому випадку діти просто вовтузяться або штовхаються.
8. Агресивність.
Великий відсоток дітей, вважають «розборки» звичною нормою життя , як і бійку, виявляють епізодичні напади жорстокості.
Від народження діти не володіють здатністю критично мислити, це формується тривалий
період, з досвідом, з формуванням особистості. Все, що оточує, сприймається як норма! Учені
з’ясували, що лише 50% батьків намагаються пояснити дитині негативні сторони насилля, що
демонструється на телебаченні, а 40% не надають значення змісту програм, які дивляться їхні діти.
Вплив телебачення на дітей різного віку
1. До 2 років дітям екран взагалі не потрібен, він заважає здоровому психофізіологічному розвитку. Штучне гальмування тілесної активності дитини в ранньому віці може призвести до довготривалих негативних психологічних наслідків.
2. У віці 3-5 років телеперегляд має бути обмеженим (не більше 15-30 хвилин на день).
3. З 5-6 років дитина стає більш готовою за психофізіологічними показниками
до сприймання екранних медіа. Але час, проведений біля екрану, не повинен бути довгим.
Що більше дитина дивиться на екран, то менше часу залишається їй для спонтанності, малюк мимоволі підкорюється нав’язаним ритмам, сюжетам і програмам.

Мультфільми
Окремо треба звернути увагу на такий вид телевізійної продукції, як мультиплікаційні
фільми. Призначені вони в основному для дітей. Але доведено, що багато мультфільмів негативно впливають на психіку дітей. Групі фахівців з різних галузей замовили дослідження мультиплікаційних фільмів. Мета дослідження: ретельно проаналізувати їх з точки зору моралі, сучасної педагогіки, психології і навіть психіатрії.
Майже всі диснеївські мультфільми пронизані насильством. Герої постійно роблять одне
одному дрібні капості, влаштовують пастки, примушують їх потрапляти в незручне становище. Наприклад, за одну серію «Том і Джеррі» герої більше двадцяти разів були вбиті так чи інакше, а за мить ганялися одне за одним, ніби нічого і не трапилося.
Дитина все побачене, зокрема й на екрані телевізора, сприймає буквально. Спеціалісти
вважають, що подібні сцени в мультфільмах знижують дуже важливі інстинкти: почуття страху перед реальною небезпекою, обережність при використанні небезпечних чи незнайомих
предметів. А от почуття вседозволеності без якихось серйозних наслідків може закріпитися.
Особливе занепокоєння викликають у психіатрів мультфільми, де головні герої не люди,
проте і олюдненими тваринками їх назвати дуже важко. Які і людські персонажі, всі вони наділені повним набором спотворених, до того ж гіпертрофованих рис. Наприклад, герої мультсеріалів «Котопес», «Губка Боб». Персонажі цих мультфільмів дуже схожі на малюнки людей, що страждають психічними розладами.
Не тільки діти піддаються впливам медіа. Хіба нам, дорослим, завжди легко відрізнити, де правдива інформація, а де ні? Для того, щоб дезорієнтувати аудиторію,фахівці застосовують спеціальні прийоми.  Ось деякі з них.
Інформаційне перевантаження. Повідомляєть­ся значна кількість інформації, основну частину якої становлять абстрактні міркування, непотрібні подробиці й інше «інформаційне сміття».У результаті неможливо розібратися в реальній суті проблеми.
Дозування інформації. Повідомляється час­тина відомостей, а решта — ретельно приховує­ться. Це призводить до того, що загальна кар­тина реальності спотворюється або взагалі стає незрозумілою.     
Велика брехня. Цей метод заснований на тако­му принципі: що нахабніша та неймовірніша брехня, то швидше в неї повірять; головне—усе подавати максимально серйозно.
Змішування інформації. Змішування реальних фактів зі всілякими припущеннями, гіпотезами, чутками. У результаті стає неможливим відріз­нити правду від вигадки.
Затягувати часу. Цей спосіб полягає втому, щоб під різними приводами відкладати опри­люднення дійсно важливих відомостей до того моменту, коли буде вже пізно щось змінювати.
Зворотний удар. Вигадана, вигідна авторові чутка, версія певних подій поширюється через нейтральних, підставних осіб.
Своєчасна брехня. Спосіб полягає в повідо­мленні абсолютно брехливої та надзвичайно очікуваної в певний момент («гарячої») інформації. Що більше зміст повідомлення відповідає очіку­ванням об'єкта, то ефективнішим є результат.
«Крадіжка грому». Суть цієї методики така: якщо ви припускаєте, що поширення певної інформації про вас (вашу організацію) може завдати вам шкоди, а можливість «витоку» цієї інформації вельми велика — краще самостійно оприлюднити факти, що вас компрометують, у зручний для вас час і в найбільш придатній інтерпретації. Визнання, яке прозвучало з ваших вуст, далеко не так шкідливе, як викриття, що надійшло від вашого супротивника. Вам можуть пробачити провину. Але вам ніколи не пробачать щось, що ви зробили та намагалися приховати.
«Щеплення». Якщо ймовірність поширення небажаних чуток в якомусь конкретному напрямі занадто висока, ви можете зберегти свою репу­тацію так: запустіть невелику «чутку» в цьому напрямі, щоб з'явилася можливість продемон­струвати неспроможність і відверту дурість подібної компрометувальної інформації. Поява чуток, ініційованих уже дійсно вашими супротив­никами, після такого «щеплення» буде зустрінута вашим оточенням із певним скептицизмом.

Який же вихід?
Застосовувати критичне мислення – це здатність аналізувати інформацію з позиції логіки й власного життєвого досвіду; перевіряти її надійність, вірогідність, доцільність тощо для того, щоб застосувати отримані результати як до стандартних, так і нестандартних життєвих ситуацій, питань, проблем.
Ми з вами не можемо змінити роботу ЗМІ, але зменшити їх негативний вплив на психіку, здоров’я дитини – не лише можливо, але й необхідно. Для цього спеціалісти радять звернути увагу на такі речі.
– Максимум критичності при доборі книг, фільмів, іграшок, створення позитивного
інформаційного мікропростору дитини. Якщо це малюки, то це можуть бути старі радянські мультфільми, наприклад, творцям серій про кота Леопольда прийшов лист вдячності від папи Іоанна Павла ІІ,який дякував авторам за створення позитивних образів і пропаганду загальнолюдських цінностей.
- Це також класична дитяча література, естетичні, розвивальні ігри, бесіди до і після перегляду фільмів, порівняльний аналіз якісних і низькопробних передач.
– Важливе спілкування з приводу побаченого, особливо якщо це схвилювало і вразило

малюка. Дорослі повинні вміти вислухати і почути, підтримати, допомогти. 

четвер, 23 лютого 2017 р.

"Усе в цьому світі наслідок або любові, або її нестачі"

Інтернет не несе загрози дитині більшої, як реальність. Слід чесно визнати, що інтернет не впливає суттєво на бажання людини себе вбити, якщо раніше вона цього не планувала. Не всі люди, які користуються Інтернетом, навіть із тих, які є учасниками суїцидальних пабліків, є потенційними самогубцями чи будуть готові це зробити за першою вимогою адміністрації якоїсь групи. Інтернет – це всього лиш певне середовище, яке є лакмусовим папірцем внутрішнього стану самої людини. Воно не змінює людину, перетворюючи життєлюбця на суїциданта. Однак, мережа легко зможе виявити будь-які нахили людини, особливо ті, які вона за собою раніше не помічала. Тому правильніше буде говорити не про те, що групи для самогубців роблять хворими раніше здорових людей, але що подібні групи вже з самого початку приваблюють до себе тих людей, у кого давно живуть подібні бажання. Не дивлячись на те, що психіка підлітків, зазвичай, є надзвичайно крихкою та нестабільною, все ж, молоді люди, які виросли в нормальних родинах, які мають здорові стосунки з батьками та ровесниками, мають якісь хобі чи зацікавлення, певну життєву мету, навряд чи з легкістю дозволять переконати себе в тому, що серед безлічі інших цікавих занять сьогодні їм просто конче необхідно накласти на себе руки. Відтак, треба чесно визнати, що заборона подібних ресурсів нічого принципово не змінить у страшній статистиці самогубств. Справа зовсім не в групах. Не групи самогубців породжують самогубців, але навпаки – самогубці створюють для себе певні групи за інтересами, причому цілком добровільно та свідомо. Не розуміти цього просто небезпечно, бо відволікається увага від головного, загострюючись на другорядному.

понеділок, 14 листопада 2016 р.

04.11.2016. Батьківські збори у 3 класі. Заняття з елементами тренінгу "Толерантна особистість".

24.10.2016. Психолого - педагогічний консиліум "Адаптація учнів 5 класу до навчання у середній школі". Результатом роботи консиліуму стало те, що учителі - предметники ознайомилися з індивідуально - психологічними особливостями особливостями цьогорічних пятикласників, та з психологічними особливостями молодших підлітків.

"Урок реального трудового життя" для учнів 9-11 класів

07.09.2016 року проведено
"Урок реального трудового життя" для учнів 9-11 класів

середа, 27 квітня 2016 р.

Батьківська допомога під час підготовки до ЗНО

       У пресі з'являється чимало інформації, що тестові завдання важкі для випускників і за такий проміжок часу майже неможливо не роз¬губитись і пригадати великий обсяг інформації. Але вікова психологія заперечує такі побоюван¬ня. Пізнавальні процеси у цьому віці розвинуті вже достатньо. Зокрема, учні вміють:
виділяти головне;
бачити подібне і відмінне, порівнювати;
працювати зосереджено;
згадувати те, що потрібно для відповіді на запитання;
узагальнювати і диференціювати;
міркувати та робити висновки.
       Безумовно, обсяг знань із предмета важливий.
       Саме знання є запорукою високої оцінки. Однак і психологічна готовність впливає теж.
       Чимало учнів хотіли б бути краще психоло¬гічно готовими до ситуацій, коли тіло починає тремтіти, думки вилітають із голови, хвилювання переборює всі інші емоції. Уміння опанувати, керувати своїми почуттями в ситуації стресу, не розгубитися у важку хвилину не завадить нікому. Як можуть допомогти батьки краще підготуватися до ЗНО? Звісно, сидіти і разом з дитиною повторювати навчальний матеріал — це зайве. А от допомогти психологічно налашту¬ватись на іспит, розрадити, заспокоїти — це вам до снаги.
       Батьки часто забороняють своїм дітям пе¬ред іспитом займатися спортом, спілкуватися з друзями «не по ділу», зачиняють удома, від¬бирають мобільний, вимикають телевізор, тобто прагнуть оберігати інтелектуальну діяльність свого сина чи доньки від сторонніх впливів. А бажано було б не провокувати конфлікти, не нагнітати і без того напружену атмосферу. Треба емоційно захистити дитину — запросити на спільну поїздку чи прогулянку, поговорити про життя.
        Батьки часто не дуже задоволені тим, що ди¬тина запрошує до себе друга чи подругу для під¬готовки до тестування. Вважається, що у кращо¬му разі вони просто теревенитимуть.            Насправді ж підготовка до іспиту вдвох має безліч переваг, звісно, якщо поставитися до неї серйозно і сум¬лінно. Запам'ятайте, що вчитися удвох справді не можна, а ось повторювати — навіть бажано. Це доцільно робити напередодні іспиту. Можна розподілити теми за інтересами, складністю, сту¬пенем засвоєння: один розповідає те, що другий ще не вивчив. Робити це потрібно чітко, деталь¬но, емоційно, виразно. Таким чином дитина мимоволі запам'ятає матеріал, який колись по¬лінувалася вивчити.
        Дбайте про режим дня, харчування дитини. Можливо, варто було б звільнити її від певних обов'язків по господарству. Але пам'ятайте, що фізичне навантаження теж корисне.
        І найважливіше — намагайтеся, щоб у родині панував спокій, порозуміння. Розв'язання кон¬фліктів відкладіть.
        Успішне складання ЗНО — свято не тільки для дитини, але й для всієї родини. Не сприймайте відмінний результат як належний і єдиний мож¬ливий, у будь-якому разі порадійте з дитиною.
        Незадовільний результат — це не трагедія, це досвід. Не махайте приречено руками, не ві¬шайте ярлика «нездара» на свою дитину. Обговоріть те, що трапилося, і врахуйте цей досвід. По суті, наші діти не просто складають іспити з навчальних предметів, вони вчаться долати труднощі. Така форма перевірки знань є випро-буванням характеру, сили волі, вміння потрібної миті проявити себе, показати свої досягнення в певній сфері, вміння не розгубитися, впоратися з хвилюванням — цього неодмінно треба вчити та вчитися.
         Вірте у свою дитину, її здібності, знання. Дайте їй відчути, що ви її любите, розумієте і підтримаєте у будь-яких ситуаціях.
Як поводитися під час ЗНО
Пам'ятка випускникові
1. Позбутися хвилювання у перші хвилини тестування допоможе глибоке дихання: зробіть вдих, потім повільний видих, уявляючи при цьо¬му, що вдихаєте цілющий кисень, енергію, а ви¬дихаєте — хвилювання, невпевненість.
2. Не слід лякатися та засмучуватися у першу ж хвилину іспиту, що нічого не знаєш. Такого просто не може бути! Почніть із того запитання, на яке можете правильно відповісти. Поступово пригадаєте й інші відповіді.
3. Якщо не знаєте відповіді, то краще запи¬тання залишити й перейти до наступного. Якщо залишиться час, можна буде потім повернутися.
4. Пам'ятайте, що завдання в тестах не пов'я¬зані одне з одним, тому знання, які застосували в одному, вже вирішеному, зазвичай не допо-магають, а тільки заважають концентруватися та правильно відповідати далі.
5. Більшість завдань можна швидше виріши¬ти, якщо не шукати одразу правильний варіант відповіді, а послідовно виключати ті, які явно не підходять. Метод виключення дозволяє скон¬центрувати увагу на одному-двох варіантах.
6. Залиште час для перевірки своєї роботи, щоб встигнути продивитися її та помітити оче¬видні помилки.
П’ять способів усе встигнути
        Незабаром розпочнуться іспити. Як усе встигнути вивчити, повторити та ще й вирі¬шити особисті справи? Скористайтесь цими способами у боротьбі із втомою, напруженням, браком часу.

1. Плануйте завтрашній день. Заведіть блокнотик, у який щовечора записуйте, що вам треба зро¬бити завтра. І обов'язково перевіряйте, чи все із запланованого встигли зробити.

2. Не дивіться телевізор. Ваше життя набага¬то цікавіше, ніж життя героїв серіалу чи події у світі. Якщо станеться щось глобальне, то ваші друзі, родичі сповістять вас. Не забувайте, вам ще потрібно багато встигнути для свого зоряного майбутнього! Переконайтесь — життя без теле¬візора є.

3. Навчіться відпочивати. Відпочинок теж по¬трібно занести до списку важливих справ. Тіль¬ки після доброго відпочинку, прогулянки відно¬виться ваша розумова працездатність і здатність запам'ятовувати складний навчальний матеріал.

4. Переводьте увагу з одного заняття на інше. Зміна видів робіт усуває одноманітність. Після того, як ви три години просиділи за книжками, можете піти на консультацію до друзів або до¬помогти батькам.

5. Визначте пріоритети. Почніть свій день із вирішення важливого завдання. Менш важливі       справи залиште на завтра.